На колінах.. Торкаєшся дна..
Безнадія.. Складені крила..
Лиш молитва.. Тиха.. Одна..
На краю.. І холонуть жили..
Розпадаєшся на гвинти,
На молекули і клітини..
Озираєшся навкруги –
Порожнеча.. Й душі частини..
Віє холодом.. Відмітка – ‘нуль’..
Зазирає крізь вікна Жалість..
Все складається з двох півкуль..
Квест життя на витривалість..
Загубила щось головне –
Загубила себе у сОбі..
У повітрі виття.. Чи мине?
Чи впізнають в людській подобі?..
Порожнеча. Жалість. І Страх..
За дверима – життя минуле..
Як піднятись у цих вітрах?
Й зберегти себе, щоб не здуло?
Знов як пазл збираєш життя,
Робиш ставки на ‘До’ і ‘Після’ ..
За межею усі почуття..
На межі – із собою ‘торгівля’..
У тумані, навпомацки йдеш,
І здається, що інший вимір..
Хочеш вижити – доповзеш!
За тобою кінцевий вибір.
Ремонтуєш крила й себе,
Знов відновлюєш серцебиття..
Й ніби Хтось незримо веде
За плечем твоїм все життя..
**
Робиш вдих, в невідоме крокуєш,
Вчишся ще раз любити й літати,
Іншу книгу свою малюєш,
Вчишся іншу себе читати..
Тетянка Заводяк ( фейсбук)
