Вчимося жити.

На колінах.. Торкаєшся дна..

Безнадія.. Складені крила..

Лиш молитва.. Тиха.. Одна..

На краю.. І холонуть жили..

Розпадаєшся на гвинти,

На молекули і клітини..

Озираєшся навкруги – 

Порожнеча.. Й душі частини..

Віє холодом.. Відмітка – ‘нуль’..

Зазирає крізь вікна Жалість..

Все складається з двох півкуль..

Квест життя на витривалість..

Загубила щось головне – 

Загубила себе у сОбі..

У повітрі виття.. Чи мине?

Чи впізнають в людській подобі?..

Порожнеча. Жалість. І Страх..

За дверима – життя минуле..

Як піднятись у цих вітрах?

Й зберегти себе, щоб не здуло?

Знов як пазл збираєш життя,

Робиш ставки на ‘До’ і ‘Після’ ..

За межею усі почуття..

На межі – із собою ‘торгівля’..

У тумані, навпомацки йдеш,

І здається, що інший вимір..

Хочеш вижити – доповзеш!

За тобою кінцевий вибір.

Ремонтуєш крила й себе,

Знов відновлюєш серцебиття..

Й ніби Хтось незримо веде

За плечем твоїм все життя..

**

Робиш вдих, в невідоме крокуєш,

Вчишся ще раз любити й літати,

Іншу книгу свою малюєш,

Вчишся іншу себе читати..

Тетянка Заводяк ( фейсбук)